Боюсь жить, жизнь будто идет мимо меня

Вика, здравствуйте!

Вика

А я просто наблюдаю, как моя жизнь проходит мимо.

Такие вещи лучше разбирать в диалоге 2х людей, а не просто ответом на вопрос. 

Важно, например, понимать, какая ваша жизнь настоящая, если не та, что сейчас.

Вика

Тримаю рядом канцелярський нож, что бы защищаться. Странно себе чуствую, боюсь жить. Что мне делать?

Поговорить с кем-то на этот счёт. Хотя бы с друзьями, или родителями. Ваше иллюзорное одиночество, мешает увидеть факты. Тот факт, что мир безопаснее, чем кажется, а ваши эмоции это лишь повод для применения энергии.

В идеале, обратиться за помощью к психологу. Или вопрос - как сами собираетесь справляться с данной ситуацией? 

С уважением, Надежда Леус.

Буду рада помочь в решении проблемы на консультации очно и по Skype!

Здравствуйте Вика! Понимаю вас, иногда людям не нравиться им реальная жизнь и им хочется создать другую, свою. Такая жизнь может происходить во сне. Во сне вам жизнь кажется более привлекательной. Чтобы вам понравилась жизнь в реальности, нужно вернуться к себе. В этом вам поможет психотерапия.

   Здравствуйте, Вика! Смею предположить, что у Вас непроявлена конструкция " Я есть". Ее могло не быть  с раннего детства из-за психологических травм, конструкция могла слететь и позже из-за стрессов.

    Сейчас важно встроить эти понятия при помощи специалиста.

На данном этапе Ваша Личность , образно говоря, не имеет внутреннего стрежня, опоры на себя. Поэтому такие ощущения.

Могу предложить свою помощь. Работаю онлайн.

С уважением

психолог,системное моделирование и декодирование Дян Наталья , Алматы

Доброго дня, Віка. 
Ви пишете, що уві сні відчуваєте, що живете. Схоже, що Вам важко ладнати зі своїм свідомим і усвідомлювати своє життя та місце в ньому. 
Свідомість людини - це, як правило, про контроль над своїм життям, активна участь в ньому та відповідальність за нього. 
Як у Вас взагалі з відповідальністю за своє життя, Віко?

Схоже, що Ви не маєте навичок самостійно розворяджатись собою, своїм життям, своїм майбутнім і, відповідно, нести за це відповідальність. Хто завжди проявляв ініціативу у Вашому житті і брав на себе відповідальність за Вас? А зараз? А хто має це робити, на Вашу думку, і чому? Подумайте. 

Тривожність, страх та апатія - часті супутники неусвідомленого проживання життя. Тому що там, де брак усвідомлення, там мало контролю, а там, де людина не може щось контролювати, там немає довіри до світу. Тому і з‘являється страх за життя, недовіра до оточення і, зрозуміло, що виникає бажання завжди бути на поготові - носити з собою зброю. 
Віко, пробуйте відчувати кожну хвилину свого існування та усвідомлювати себе в ній. Коли щось робите, задавайте собі питання «навіщо/для чого я роблю це і саме зараз? Що я від цього отримаю? Що відчуваю, коли роблю це? Чи це справді те, що мені потрібно? Чому?», коли гуляєте містом, наприклад, намагайтесь бути «тут і зараз» - фокусуйте увагу на всьому, що Вас оточує. Буквально проговорюйте подумки: «Я йду вулицею міста. Під ногами бачу сірий асфальт, відчуваю, який він цупкий та твердий. Повітря вологе. Бачу п‘ятиповерховий будинок, стіни зеленого кольору, цегляні. Чую, як плаче дитина» і тд. 
Потроху Ваша свідомість почне звикати до того, що Ви, як істота, заповнюєте певну частину цього світу, що Ви - існуєте. Не лише на рівні підсвідомості уві сні, а й у реальності - усвідомлено. 
Успіхів Вам, Віко! :)

З повагою,

Катерина Овчар

Психолог, Київ