- Опишите проблему
- Получите ответы
- Выберите лучшего психолога
- Быстрое решение проблемы
- 480 ₽ за 5 и более ответов
- Гарантия сайта
- Анонимная консультация
- от 2000 ₽ за 50 минут
- Гарантия замены психолога
Всім доброго дня.Хотіла б отримати допомогу від вас.Мені 15 років і я дуже комплексую через те,що я постійно червонію.Я можу зашарітись навіть якщо мене і недуже засоромили.Я червонію навіть від того коли бачу просто знайому мені людину!(навіть подругу а що вже говорити про те,коли бачу якогось знайомого хлопця).Я дуже комплексую через це.Я червонію коли на мене просто звертають увагу!Коли мені хтось робить зауваження то я навіть не можу постояти за себе.Хочу бути сильною людиною.Я замикаюсь в собі.Сатарюсь виходити на двір тільки коли темно щоб ніхто не замітив того,що я червонію.Я постійно думаю про це.Раніше я менше це замічала а тепер це стало для мене основною проблемою.Хотілось би отримати від вас поради.Буду дуже вдячна
Привіт, Софієчка!
Це ж так по-жіночому - червоніти. Спробуй прийняти це не як свій недолік, а як свою особливість. Ти ж не можеш це контролювати і це від тебе не залежить.
Не роби з цього собі проблему. В тебе зараз такий період коли ти загострено все сприймаєш в собі. Пам'ятаю і я себе в цьому віці. Мені періодично все в собі не подобалось, хоча не можу сказати що я була некрасивою. Спробуй добре до себе ставитись. Ти така, яка є. І в цьому ти особлива і унікальна. І нехай ніщо не змушує тебе відчувати себе непривабливою.
Якщо тобі про це говорять інші - підготуй для себе певні заготовки, щоб ти зразу мала що відповісти і не соромилась. Наприклад для дівчат це може бути "О це я так рада вас бачити :) а ви мене як раді бачити?! ;)" і т.д.
Впевненість у своїй привабливості дуже важлива. Тут ідеться не про ідеальність форм і рис, а про ставлення до себе і як ти сама себе сприймаєш. Так до тебе почнуть ставитись інші.
Впевненості тобі в собі, Софієчка!
Привіт Софія.
Мені знайома така ситуація. В підлітковому віці теж подібним комплексом переймався.
Мені було важко про це комусь розказати та й фахівців в своїму оточенні не вбачав, тому взяв в бібліотеці книжку Зімбардо "Застенчивость". Там теоретично все гарно розписано і показано що це нормальне явище в такому віці.
Наступний крок. Не потрібно ховати свою хорошу рису, набагато приємніше червоніти і отримувати від цього задоволення. Це насправді класно. Не закривайся в черепашку, а виходь по троху на люди і тренуйся соромитись на людях і отримувати від цього задоволення, що ти так можеш. Це не просто. Але спробуй. Якщо вкрай важко, то звернись до фахівця за очною підримкою.