Часто срываюсь без причины

Коротко про себе,замужем 2 роки,маю донечку,живемо в моїх батьків.Мені 21 рік.старша в сімї,працюю в лікарні обласній маніпуляційною медсестрою.Робота мені дуже подобається,інколи ходила на роботу як на оддих,я там відпочивала від сімейних сварків батьків.Чоловік у мене прекрасний,таких мало є,вранці каву приносить в ліжко і т.д.любить,поважає,ми з ним рідко сваримся,но як сваримся ,то конкретно,но про це трошки пізніше.ПРО сімю батьків,мають 2 дочки,но дві померло,15 років разом не живуть,хоча не розведені. живуть в одній хаті,но не говорять,не сплять разом і по різних комнатах сидять.з 6 років назад дуже крепко сварились,а зараз як мумії.сестрі 15,на її воспітаня батьки мало звертають увагу.

трошки напишу про минуле моє.

в дитинстві мене крепко обіжали,починаючи з садіка,закінчуючи 9 класом,я ніколи не давала здачі,а коли обзивали то просто мовчала опустивши голову,друзів у мене на той час було мало- 2 подруги,но я завжди держала їх на ростояні руки,чого?сама незнаю,може не довіряла.коли пішла вчитись,моє життя координально помінялось,знайшлись друзі,почалось спілкування,і хоч як мені було важко на душі ,я НІКОЛИ не говорила про це з друзями,завжди старалася посміхатись,щасливою посмішкою.З хлопцями почала общатись з 17років,і то держачи їх на ростоянії,но знайшовся один єдиний,який це розстояння забрав,живу З ВІТаЛІКОМ прекрасно,іздим відпочивать,погулять іт.д.но коли ми починаєм сваритись,я починаю баятись тої сварки,знаючи її послєдствія,но не як не можу зупинитись,наговорю таких слів,що потім страшно згадувать,бувало таке що билась головою по стєнці,но в той випадок коли під час сварки у мене забирали дитя,зразу ставало таке відчуття,якщо її заберуть,то я її більш не побачу,і начиналось ще гарячіша сварка.таке рідко буває,но,буває.Рішила звернутись до вас ,бо так більш продовжатись не може,хочу щоб ці всі нервові зриви більш мене не турбували,бо на таке важко дивитись з сторони.я думаю що то повязано з моїм минулим,і хочу щоб ВИ допомогли мені рішити цю проблему,і я могла далі жити нормальним життям.а також,якщо це можливо.я хочу далі общатись з вами,до того часу поки в мені не буде все добре,було б краще через почту,бо я не хочу щоб мій чоловік та рідні взнали про це спілкування.Я ВАМ наперед дякую за відповідь.