Депрессия, невроз

Пора детине в детячий сад, пусть педагоги работают. Обратитесь за помощью к другим женщинам, психологу, пусть помогут вам научиться спокойно  общаться с ребенком. Активность в 6 лет это нормально.

Доброго дня!

хочу поділитись з Вами анекдотом:

Приходь якось чоловік додому втомлений, заходить до кімнати, а там дитина. Він дивиться, а вона порвала один доллар. Тоді батько розсердився і налупцював дитину. Дружина, яка це бачила відправила його до психолога в Львове.

Ось приходить він до психолога, а той питає:

Психолог: Чого ви прийшли?

Чоловік: Мол, так і так. Дитина знищила доллар, налупцював, дружина відправила.

Психолог: а як у вас справи в сімї?

Чоловік: Та все ніби добре.

Психолог: А на роботі?

Чоловік: та все ніби гаразд

Психолог: А взагалі як вам ваше життя?

Чоловік: Та нормальне...

Психолог: ну добре, тоді можете йти.

Чоловік встав, підійшов до дверей і тоді психолог простягнув руку щоб попрощатись і запитався:

- А Скільки Долларів знищила ваша дитина?

- 1 доллар

- А ви її побили так наче скільки вона знищила?

- наче 100 долларів.

- Тоді нам лишається дрібничка, - сказав психолог, - знайти звідки взялись решта 99 долларів.

Мені здається що Ваша дитина не зовсім відповідає Вашим уявленням про поведінку дитини, ось це і породжує конфлікти. А можливо є ще якісь труднощі крім дитини.

Власне, якщо дитина зробила шкоду раз. це ви б мабуть прийняли спокійно, двічі - ймовірно теж. Однак якщо щось таке трапляється постійно це створює мікротравму. У цьому місці все може накопичуватись. Уявіть що ви натерли мозоль. Це відбулось не одразу, а потроху. Однак тепер найменший доторк чинить жахливий біль. Ось звідси і Ваша вибухова реакція. 

Спробуйте поспостерігати за собою, на що саме ви нервуєтесь? Як це виявляється? що ви хочете зробити? І спробуйте замість того щоб давати якусь реакцію записати це до блокнота. (або коли ви вже відреагували, також запишіть усі деталі). Його розділіть на дві частини. З одного боку записуйте те, як ви поводитись зазвичай і що відчуваєте, на що саме сердитесь. А коли буде хороший настрій чи вільна хвилинка, і ви вже не перебуватимете в тій ситуації та будете спокійною, спробуйте написати навпроти, як би вам хотілося реагувати, а також 2 - 3 варіанти як ще можна реагувати на це по іншому. Крім цього можна ще уявити когось авторитетного для вас, і уявити, як би він поводив себе в цій ситуації, досвід друзів та близьких також підійте. А в наступний раз спробуйте використати щось зі свого записника.

Також спробуйте позайматися улюбленою справою. Що вам колись приносило задоволення? Чим ви захоплюєтесь? Можливо це прогулянки чи малювання, шиття. Знайдіть час і для себе, позайматися тим, що вам підніме настрій та принесе радість. Можливо варто поділитись обовязками між рідними, щоб вони проводили деякий час з дітьми, а Ви могли присвятити час собі. Мабуть зара діти займають більшу, якщо не практично всю, частину життя. Приділіть час і собі, можливо це буде якийсь спорт, йога, танці чи бойові мистецтва, те що допоможе з емоціями, вилільнити злість, рослабити тіло, чи щось зовсім інше, що буде приносити задоволення саме вам. 

Успіхів Вам з новими способами поведінки!