Психологическая травма

Добрий день,мене звати Богдам мені 15 років.Я зкінчив в 2015 році 9 класів і пішов навчатись на будівельника високого профілю.Коли мені було 7 років у мене звявився відчим.Коли мама з ним познакомилась все було гаразд,він мене балував і на той момент в мами було багато чоловіків які хотіли її завоювати.Коли вони розписалася все було гаразд перші 2-3 місяці,а далі начався повний ад.Спочатку він зі мною все менше і рідше ставав говорити,потім мені нічого не купляв,але мені було ввсерівно на подарунки.Потім він став до мене голос повишати,кричати,обзивти,матюкати,прикулупуватись за будь які пустякі.Він до мене жостко ставився,давав мені робити те що я не хочу,заставляв мене читати те що мені взагалі не подобається-романи.А як заставсяв то я сидів зранку до вечора чітав,не ходив в той день гуляти,перерв не було тільки тоді коли їсти чи в ТУАЛЕТ.Родичі почали замічати що він до мене ставеться погано,ми тоді жили в моєї бабусі в маминої мами.ТО спочатку він на мене кричав коли нікого не було,а потім міг і при родичах,знайомих,друзів.В 9 років у мене появився брат,йому все дають,все роблять,а мені нічого,і мама тож стала так до мене ставитись після народження брата і так до сьогодення.Я виріз без батька і не було нікого хто мені міг його замінити,не діда,ні дядька нікого.Коли мені виповнилось 13 років,то на день народження він мене заставляв все робити і даже заствив читати до тих пір пока не прийшли гості.Коли вони пришли я бігом поїв і він мене заставив прибирати застілля.Він мене ніколи не вітав не з чим,не хвалив ніколи і мама ніколи не хвалила,а тільки обзивали і матюкали.Я народився з великою вадою зору з косоокістю і через те в мене на косому оці зір низький,а на здоровому нормальний.Мені зір не лікували,а тільки в 13 років зробили операцію і зара мені потрібно кожні 4 місяці лягати на апаратурне лікування або залишуся напівсліпим на все життя мені лікарі казали.В мене є час тільки до 18 років,бо в мене амбліопія.Мене ніхто не лікував а йому на це всерівно.Він мене тільки цим і уприкає,говорить на мене сліпий і т.д(вибачте важко говорити про мої очі,для мене це дуже болюча тема)!Мене лікують тільки 1 раз в рік і то на канікулах,на святах,напевно спеціально мене так ложать.А раз в рік цього не достатньо це вже багато лікарів говорили.Я прошу маму зводити мене до платного окуліста,а в неї відмазки то грошей немає,то часу,то я на навчанні,але та лікарка приймає з 5 годин вечора,а навчання в мене до 4 вечора.Заміс того щоб мене підтримати в лікуванні то мені тільки оприкають,говорять щоб я з цим змирився,що я напівсліпий,що мені нічого не допоможе,кажуть що я їй вже заїб*** своїми очима.Я не пю не курю,займаюсь спортом.В мене до того отчіма дуже сильна ненависть,був менший були думки про те щоб краще втікти з дому,краще щоб в інтернат здали,були домки дурні щоб вбити відчима,але я їх гонив.Були про самогубство.В лікуванні мене ніхто не підтримує,а лікування дуже важке.Вже родичі мовчать бо знають що говорити немає смисла,всерівно нічого не зміниш.В мене дуже сильна ненависть до нього.Скажіть будь ласка,що мені робити?Як мені перебороти ненависть?Цю дитячу травму?ЩО МЕНІ РОБИТИ?ДОПОМОЖІТЬ,ПРОШУ ВАСС(