Родичі

Мені зараз 21 рік. У 8 років в мене помер батько,і ми стали жити з мамою вдвох, два старших брати вчилися і жили окремо. Через кілька років брати одружилися і зявлялися тільки на свята додому. Я все життя росла з своїм середнім братом, він частіше приїжджав,був зі мною, а страрший ніколи мною нецікавився(старший на 12 років). У 17 років я поступила в університет і жила в сусідньому будинку з старшим братом. Бачити вони мене хотіли тільки тоді, коли потрібно було посидіти з дочкою брата або попрацювати у брата на видавництві... Але в один день, коли працювала на брата він мені знову натякнув на те, що я ніхто і мені потрібно мовчати. ПІсля того,я не могла з ним говорити,а ще він пішов додому і пожалівся дружині на мене,а вони мамі,а мама-сварилася на мене... Цим вони ще більше ускладнили відносини між братом і сестрою!!!!!!!!Протягом 2 років,я до них майже не зверталася,не могла, не хотіла!!!!! Лише інколи гуляла з племінницею і на цьому все. Зараз я на 5 курсі,випускниця,і родичі про мене згадали. Почали мама надзвонювати і постійно говорити, що я відвернулася,а сама коли мене бачить тільки привітається і все, а брат за всі 5 років, щоб хоч раз запи ав як я? Чи є на що жити? де?-жодного разу,немов мене не існує. Зараз мама щодня мені дзвонить і все більше і більше давить, каже , що я у всьому винна,щоб я ходила до них, згинала голову,я менша, значить я НІХТО!!!!!!!! Це нормально??????? ЦЯ давка виводить мене з рівновги,боляче..... Що мені робити??? Так дуже важко жити!!!!!!!!!!