Что вы можете сказать о гражданском браке?

Поняття «цивільний шлюб» в нашому суспільстві виникло порівняно недавно, якось раптом це стало модно, таким собі показником демократії, деякого новаторства в стосунках, новим підходом і ставленням суспільства до інституту сім’ї.

Приймаючи рішення одружитися, створити сім’ю, кожен з нас визначає для себе серйозність, своєчасність, готовність та значимість даного кроку і події в своєму житті, бере відповідальність за себе, партнера, спільне життя та майбутнє, усвідомлює і виявляє готовність подолати разом труднощі, які обов’язково трапляються на шляху в кожної парі, щиро вірить і любить та сподівається, що все буде добре в подружньому житті.

Одруження, родина, діти, для кожної людини це дуже серйозний і відповідальний крок, і, звичайно, ніхто не хоче помилитися, схибити, не впоратись, вибрати не того партнера, зазнати розчарувань та  болю. Напевне саме тому, деякі люди вважають для себе гарним та виправданим варіант цивільного шлюбу.

Цивільні відносини начебто дають змогу людям спробувати свої сили, переконатися,чи готові вони до створення родини, сімейного побуту, чи підходять один одному як партнери та ін..

Але все ж таки цивільний шлюб з психологічної точки зору, в суспільстві і для суспільства здається менш відповідальним і серйозним рішенням, такою собі спробою відносин, чимось побідним на звичайну родину, але не родиною, відносинами «з нюансами»,  коли в будь яку мить можна скористатися шляхом для відступу .

Безумовно, спільне життя, побут, взаємини - це цінний досвід, який дійсно багато чому може навчити, але все же таки не варто забувати, що з кожним спільно прожитим роком партнери і відносини, ставлення один до одного, змінюються.

Важливо розуміти, коли люди починають спільне життя, саме під одним дахом,  період романтичних побачень, залицянь, спроб максимально ефектно виглядати перед своїм партнером, логічно змінюється наступним етапом в розвитку відносин – «притиркою», партнери бачать один одного вже не тільки в романтичній обстановці, а в побутових ситуаціях, знайомляться з новими звичками, принципами, переконаннями щодо того яким має бути спільне життя.

На цьому етапі здебільшого, якщо не сказати обов’язково, в парі виникають суперечності, розбіжності в поглядах, спроби та намагання переконати партнера в своїй правоті, залишити в  спільному житті максимально більше звичного, комфортного та прийнятного для себе.

Саме з цього періоду і починається справжнє подружнє життя людей. Періоду «притирань» не уникнути в будь якому випадку. Важливо прийняти цей наступний етап в розвитку взаємин, усвідомити, що це нормально і навіть добре.

З цієї точки зору, вже не так важливо зареєстровані відносини, чи ні, головне що вони є, розвиваються, мають свою динаміку, люди краще, глибше, всебічно пізнають один одного та вчаться співіснувати.

Однак, чим часто і різняться відносини в офіційних чи цивільних шлюбах, так це мірою відкритості, відвертості, щирості між партнерами. Чому? Тому що ніби то все добре, але становище якось не стабільне, хто ми один для одного? Відкрита відповідь на це запитання підсвідомо впливає на поведінку людей в цивільних стосунках. Навіть проживаючи разом в цивільному шлюбі доволі часто, переважно жінки, продовжують «грати», намагаються здаватися більш лояльними, менш конфліктними, не проговорюють дуже важливі свої бажання, сподівання та очікування від партнера. Чому? Нехай спочатку одружиться, - чекають жінки. Цю стратегію гарно відчувають чоловіки і часто їх побоювання не безпідставні. Тому саме чоловіки і є найчастіше ініціаторами цивільних шлюбів, точніше тими, хто не поспішає з офіційними.

Надалі в спільному житті буде багато нових стадій, періодів, злетів та падінь, їх неможливо перевірити, попередити, або уникнути шляхом цивільних відносин. Чи зможе пара їх подолати, пройти, залишитися разом, зберегти почуття та укріпити відносини залежить виключно від того, що кожен в партнерів робить сьогодні для спільного завтра.

2) Говорять, що жінка у цивільному шлюбі почуває себе заміжньою, а чоловік
вільним? чому так?

Дійсно, все ж таки в нашому суспільстві прийнято, що дорослий, серйозний, свідомий, здоровий чоловік має обзавестися дружиною та родиною,  освідчитись, запропонувати свою руку і серце. Кожна жінка чекає цього освідчення та пропозиції. В жіночій свідомості, та в очах оточуючих цим вчинком чоловік демонструє серйозність почуттів та намірів.

Погоджуючись на цивільні відносини, жінка сподівається та чекає на освідчення, намагається себе вести таким чином щоб «не сполошити» чоловіка, старається проявити свої найкращі якості господині, жінки, дружини.  Трапляється, що чоловіки цим користуються).

Багато жінок в ролі  цивільної дружини почувають себе дуже не стабільно, дискомфортно, морально важко. Психологічно легше та приємніше називати і вважати себе справжньою дружиною, ніж просто подружкою, нареченою, співмешканкою тощо.

В суспільній свідомості виникає відчуття, що чоловік, який обітниць не давав, зобов’язань не брав, зайвого не обіцяв, нічого крім спільного проживання не пропонував, продовжує почувати  себе відносно вільним від зобов’язань, дивиться по сторонам в пошуках більш зручного та привабливого варіанту. Часто чоловіки своєю поведінкою виправдовують, підтверджують цю суспільну думку.

Звичайно стосунки за таких умов  виглядають нерівноцінними, і нерівноправними. Здається, що жінка більше зацікавлена в стосунках, що родина більше потрібна їй, ніж чоловіку, і тому саме вона має більше поступатися, робити і докладати зусиль у взаєминах.

Це хибна думка та позиція. І чоловіки і жінки в однаковій мірі потребують і прагнуть любові, щирих, вірних стосунків, хорошої родини, і для цього мають докладати зусилля двоє партнерів, якщо один старається,а другий ні, один любить, другий дозволяє себе любити – нічого не вийде.

3) Чи потрібно взагалі жити неодруженими?

Будь які наші стосунки та взаємовідносини залежать від наших внутрішніх бажань, установок, особистого вкладу в стосунки тощо. Побудувати справжню міцну родину, віднайти сімейну гармонію та щастя можуть лише ті люди, які з усією відповідальністю та серйозністю відносяться до свого життя, себе та свого партнера. Сімейні пари, які прожили в шлюбі 20, 30, 50 років стверджують, що тільки терпіння, велике бажання кожного партнера, постійна і невтомна робота над собою та відносинами допомогли створити справжню родину, побудувати сім’ю.

Якщо ми будуємо відносини з «оглядкою» на подивимось, що із цього вийде, чи підходить він вона мені, то психологічно відсторонюємося від відносин. За таких умов стає набагато важче із двох своєрідних Я і ТИ побудувати унікальне, цілісне МИ.

Є випадки, коли офіційні шлюби розпадаються за декілька місяців, а цивільні стосунки мають динаміку, розвиток і стабільність про яку мріють і бажають багато подружніх пар, їхні почуття та стосунки заслуговують на повагу і є найкращим переконанням та доказом любові, довіри та поваги до партнера.

Звичайно, те як буде складатися подружнє життя залежить від величезної кількості факторів, багато з яких обумовлені зовнішніми причинами та умовами, які від нас не залежать.  Та все же таки чим ми можемо і повинні навчитися керувати, на що можемо і маємо впливати – це сфера наших почуттів, ставлення один до одного, те що робить кожен і партнерів в парі для розвитку та укріплення стосунків. Це і взаємна відповідальність, довіра і віра в партнера і в стосунки,  і почуття, і вміння вирішувати конфліктні ситуації, бути поряд, разом в важку хвилину. Наші стосунки, взаємини, сімейне життя та родинне щастя і благополуччя залежить від нас самих, хто ми є, що ми робимо для розвитку відносин, як ставимось до партнера, в що віримо і яких моральних норм та принципів дотримуємось.

Та все ж таки в нашій свідомості закладено, що шлюб повинен бути офіційним, ще краще освячений церквою.  Офіційні стосунки для нас  - це ознака довіри, обітниці бути разом і в горі і в радості, бути вірним один одному та любити все життя. Мабуть кожен хто одружувався, мав щирий намір та переконання, що це на все життя. Можливо саме тому, одруженим людям психологічно важче просто кинути і розірвати стосунки, в душі живе і тримає надія, що шлюб не був помилкою, а партнер  випадковістю. Коли шляхів для відступу вже не має, знаходяться сили поборотися за своє сімейне щастя.

З цієї точки зору в конфлікті громадянського шлюбу грюкнути дверима та розірвати відносини здається значно легше.

Для того щоб розірвати офіційні стосунки необхідно при наймі пройти ряд формальностей, почекати деякий час. Часто цей час є рятівником для стосунків, коли негативні емоції влягаються, є час подумати, поговорити, вирішити спірні питання та домовитись.

4) Чому люди обирають громадянський шлюб замість одруження?

В кожної пари і кожної людини свої суб’єктивні причини. Наведу декілька найбільш поширених.

Наприклад, коли романтичний період затягується, побачення себе вичерпали, а чоловік зволікає із серйозною пропозицією. Аби не втратити чоловіка, зберегти відносини, жінка часто погоджується на спільне проживання, все ж таки з надією на подальше одруження.

Доволі часто сьогодні можна зустріти пари, які просто хочуть пожити  «для себе», не поспішати з нащадками. Цивільний шлюб виглядає досить прийнятним варіантом для таких взаємин.

В цивільних відносинах  пізніше ніж в зареєстрованих  з’являються діти, люди відносно вільні від взаємних обов’язків, є змога пожити для себе, будувати кар’єру, розвиватися самостійно.

Та не завжди цей самостійний розвиток партнерів відбувається в спільному напрямі, на спільну користь, трапляється що незалежність від партнера, сім’ї, чогось такого щоб об’єднувало закоханих, призводить до того, що колись знайомі, цікаві, близькі люди стають чужими.

Трошки по іншому складаються відносини між людьми, які вже побували в офіційному шлюбі та пережили розлучення, і наступні відносини будують у цивільному шлюбі. Такі шлюби, можливо, саме тому що вони не перші, а другі, чи треті часто бувають навіть стабільнішими. І не справа в цивільності, чи офіційності, а в тому, що люди більш грамотніше, серйозніше ставляться до відносин взагалі,  краще знають себе, терплячіші до партнера, та досвідченіші у взаємовідносинах.

А буває, що рішення про цивільні відносини просто обумовлене бажанням спрощення формальностей, уникнення проблем в разі розтавання та ін..

  Хоча справжніх переваг економічних, юридичних та будь яких інших, чесно кажучи, не існує.

5) переваги такого шлюбу та недоліки..
В житті трапляються різні ситуації і ми по різному себе проявляємо. Буває, що та людина, якій ми довіряли, може підвести, зрадити, а можемо і ми розлюбити, не змогти пробачити, просто не схотіти продовжувати стосунки. Ні цивільний, ні офіційний шлюб не може вберегти від помилок, труднощів, тому мабуть варто говорити не про переваги та недоліки цивільного шлюбу, а про те, що допомагає, сприяє побудові та розвитку відносин та сім’ї, а що заважає та руйнує.

Все ж таки якими б ми прогресивними не хотіли здаватися, суспільство серйозно відноситься до офіційних шлюбів. Якщо відносини не зареєстровані, то  навіть мовчазне ставлення оточуючих негативно впливає на відносини в парі, виникають думки та сумніви в партнері, що вінвона не впевнений в собі, в почуттях, в намірах. «Якщо ми не одружені, то все може закінчитися будь якої миті», «мені не довіряють, не люблять, використовують, приглядають, чекають на більш кращий варіант». Звичайно, так може виникнути і в офіційному шлюбі, від цього ніхто не застрахований ніяким штампом, але все таки спільне життя, як і будь що інше нове в житті варто  починати з вірою в себе, в краще, і всіма своїми силами намагатися цього досягти.

6) як змусити чоловіка одружитися, якщо ви живете у цивільному шлюбі?

Чоловіки добре знають та викривають стандартні жіночі «прийомчики», хитрощі та маніпуляції,  навчилися добре відсторонюватись та захищатися від них. Чоловік, який живе в цивільному шлюбі, має і користується всіма перевагами офіційного також: дома його чекає дружина, є налагоджений побут, сімейний затишок, стабільне інтимне життя в кінці кінців. Що ще для щастя треба чоловіку?) Жінці яка погодилася на цивільні стосунки, важче вмовити і переконати свого партнера зареєструвати офіційні відносини, бо всі «козирі» вона вже продемонструвала.

За рік, два, три можна зрозуміти чи добре вам в побуті, дома, разом, чи можете ви домовитися та вирішити конфліктні ситуації, чи хочете провести поряд з цією людиною все життя. Якщо від чоловіка за цей період не надходить пропозицій офіційного одруження, то жінці варто замислитися, які саме мотиви та почуття керують партнером, чи добре йому з вами, можливо просто так зручно,  і взагалі, чи хочете ви самі продовження відносин, чи бачите перспективу?  

На мою думку, спільне життя, власну родину треба розпочинати будувати правильно і серйозно. Сім’я - це справа цілого життя. Якщо ви мрієте збудувати великий красивий дім, та замість, фундаменту споруджуєте тимчасову халабуду, нібито для того щоб перевірити, чи потрібен вам дім взагалі, чи вистачить у вас сил і наснаги на будівництво, чи вмієте ви будувати, то дуже часто це просто марна трата свого часу і  сили. Якщо ви мрієте про дім – будуйте дім, і не розмінюйтесь на дрібниці.

Якщо жінка все ж таки хоче офіційного шлюбу, щоб відносини між закоханими будувалися на засадах взаємної любові, довіри, відповідальності, то варто дотримуватись  і донести до партнера свої погляди,  бажання та підходи у стосунках. Не має сенсу боятися і погоджуватися на менше. Чоловіки хоч здебільшого і виступають за цивільні відносини, але їм подобаються серйозні та принципові дівчата))

7) якщо можете, наведіть, для приклду, якусь цікаву історію із життя про
те добре чи погано жити у такому шлюбі..можна без імен..або опишіть якусь
цікаву ситуацію, щоб перевірити чи має намір одружитися чоловік, що
перебуває у цивільному шлюбі)))

Я можу поділитися однією історією. Двоє молодих людей закохалися, всім здавалося, що це назавжди, саме те, що треба, що шукали і кого очікували. Вони почали разом жити, цивільним шлюбом та готуватися до весілля. Все йшло просто чудово. Однак одразу після весілля відносини та сімейне життя почали розлагоджуватися. Через два місяці після весілля пара роз’їхалася. Чому так вийшло досі не зрозуміли навіть молодята, кожен вважає винним іншого. Ця ситуація демонструє, що в цивільному шлюбі відносини людей не завжди  складаються так, як будуть складатися після одруження. Кожен з них до весілля намагався поступитися, погодитися, змовчати і т.п., тобто не були достатньо відвертими та щирими один з одним, боялися показати себе справжніх, свої справжні очікування, інтереси, бажання. Тому цей випадок цивільного життя радше навпаки затягнув період оманливості один в одному, а не був корисним досвідом спільного життя перед одруженням. Після таких непереборних труднощів в молодих людей формується страх відносин, недовіра до майбутнього партнера та небажання повторення помилок. Розуміння ситуації яка склалася, які дії обох партнерів призвели до таких наслідків, є дуже важливим. Якщо цього не зробити то і в наступні відносини ми перенесемо лише страхи і прагнення уникнути невирішених конфліктів, недовіру до партнера та біль минулих відносин. І тут справа не в формі шлюбу, а в бажанні, умінні та досвіді жити взагалі поряд з іншою людиною.

Висновок,будь які відносини варто будувати з щирим відкритим серцем, з надією та вірою в краще, бути готовим до труднощів, рішуче та сміливо будувати свою власну сім’ю та щастя.

Будьте рішучими та впевненими в своїх бажаннях та намірах, щирих почуттів. Міцних стосунків та затишного сімейного щастя.

З повагою, Тетяна Яненко

Яненко Татьяна Онуфриевна, психолог Черкассы