Ми одружені 8 років, в нас 2 діток. Чоловікові 32р,мені 31р.Я дуже багато пережила в дитинстві( смерть мами) і тому мріяла завжди про щасливу сімю. Але, нажаль, не все складається як хотілось.Мій чоловік грає ігри і не рахує, що це якимсь поганим чином впливає на родину, відносини. Чоловік є прикладом для сина, син дуже схожий на нього по характеру. Я дуже багато настраждалась і він про це знає, коли просила разом погуляти з дітьми, допомогти у відповідь, навіть, нормального пояснення не було, я бачила спину і чула клацання клавіатури. Йому байдуже як я себе почуваю, що мені не вистачає просто турботи, уваги, лагідного слова, мені набридло бути пустим місцем. Я небагато в нього прошу: поваги, підтримки, бути хорошим прикладом для дітей. А то як мене будуть діти поважати, коли тато постійно кричить на маму. Я хочу , щоб він зрозумів наскільки він робить боляче мені своєю байдужістю. Писати є багато чого, але мою біль не вмістити в відведені рамки.Допоможіть врятувати сімю, терпіти більш я вже не можу, в мене руки опускаються.
Мне кажется, помощь нужна в первую очередь Вам, а потом уже Вашей семье. Ваше представление о счастливой семье расходится с тем, что получается на самом деле. Похоже, Вы заранее предположили, кто как должен себя вести, как уважать друг друга, как поддерживать, а согласовать это с мужем не смогли. Скорее всего, у Вашего мужа другое представление о роли мужа и жены, о поддержке и уважении. Если муж Вас игнорирует - это может означать, что он либо не понимает, чего Вы от него хотите, либо он не может выполнить запрашиваемое Вами, либо Вы для него не ценны и не дороги.
Каким-то образом Вы стали "пустым местом" в своей семье. Если Вы изначально таковым не были, то можно вернуть свою значимость, важность и ценность для мужа и детей. Но для этого нужна индивидуальная работа.
Лучшие советы и рекомендации в нашем Телеграм канале
+1000 баллов рейтинга
Эффективная реклама
Голосовые ответы
Видео-ответы
